[b](історія Арбузинки у віршах)[/b]
Неповторна та самобутня
На сторожі усіх віків
Арбузинко моя, майбутня
Від кемерійців до козаків.
Десь покоїться у полях,
Славнозвісний козак Гарбуз,
Що литовець топтав і лях
Й чужа мова лилась із вуст.
І від віку, від кам’яного,
Ти пройшла свій шалений путь
Та вперед через Бузькі пороги
Вперто жила, щоб суть збагнуть.
Ковила ще в собі ховає
Від татарських копит сліди
Й Бузький Гард іще пам’ятає
Той зв'язок від біди до біди.
І забувши всілякі норми
Шліфувалась, мов аметист:
Наковальня, ливарні форми
Були зброя твоя і хист.
Гарбузинка на ім'я річки
Чи на спалену бузину,
Де яскраво цвіли порічки
Прикрашаючи кожну весну.
Ох, історіє! Пугач скеля -
Крок у вічність зробив козак,
Тут щороку всі квіти стелять
В честь козацької мужності знак.
Анти, половці, скіфи, сармати
Брали свій «королівський шлях»
Від Поділля до кримської хати
По наших брели полях.
І набіги татар не лякали,
Бо в душі жив відважний дух
Жили вільно, не під лекало,
І у серці вогонь не вщух.
Йшли віки – Гарбузинка жила́,
Свою справу робив прогрес
Була й слава, була й хула
І в Паланковій балці вже ГЕС.
Заросли і ями-землянки,
І могили в степах, як свідки,
Що ховають історій останки
У тінях польової квітки..
І нещадно століття кромсали
Людські долі в буремні роки,
І ламали їх, в душу стріляли,
Та не вбили, бо в серці віки.
Бо у серці моя Арбузинка
І в минуле нема вороття,
Де рум'яного хліба скоринка
Варта нашого з вами життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507837
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.06.2014
автор: Віталій Поплавський