Ваше серденько криком до свободи,
Як гімном співало в душі.
Бо знали ви, що високої породи
Були предки на Запорізькій Січі.
І коли вони батраками на панських полях,
Коли до смерті в тюрмах гнили,
То жадали про волю не на словах,
А гідність до віку нам з вами принесли.
Ви знали, що настане час бою
І шлях за матінку до барикад,
За матінку Вкраїну, Інститутською горою,
Стане останнім в кулях град.
Ви знали, що молитвами до Бога
Колись Кобзар віршами благав за вас.
І його дитяча боса нога
В тринадцять, коли ягнят він пас,
Хотіла ступати, по нашій Ненці,
Вільним кроком, як ми живі
Живі, бо загинете білоруси і вірменці
За волю на нашій Українській землі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507769
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.06.2014
автор: кучмас