Я щирішого слова не знаю,
І нехай все на світі мовчить,
Коли Ліну Костенко читаю,
Там гармонія вічна звучить.
Там красою природною дише
Кожне слово, магічне й просте,
Поетеса душею їх пише,
Я ж, вклонитись їй хочу за те!
І хмарину, і білу хатину
Змалювала в барвистих тонах,
І пташину, і дивну шипшину
Та кохання безмежний розмах.
Як захоплює доля трагічна
Чарівниці Марусі Чурай!
Цей безсмертний роман історичний
Прославляє Полтавський наш край.
Є поетів великих багато,
Мабуть, і геніальніші є,
Та у Ліни слова всі крилаті,
Возвеличують рідне, своє!
2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507671
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.06.2014
автор: Ніла Волкова