Цвіте калина біля хати,
Що посадила ненька–мати.
Плечем схилилася до тину,
Запнувши білую хустину.
Цвіте вона, милує очі
Від ранку до п’янкої ночі.
Вночі її гнучку, квітчисту
Цілує місяць серебристий.
Одного разу на світанні
Він їй освідчився в коханні.
Калинонька ж йому в отвіт,
Зронила вперше білий цвіт.
Цвіт облетить, мов сніг розтане,
А осінь щедрая настане,
То стиглі ягоди червоні
Запестять місячні долоні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507011
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.06.2014
автор: Lana_7