Так хочеться тепла від сонця. Нехай постійно буде гріти...
Не котеня я, та, скажу вам, я також вмію муркотіти.
Від почуття промінь на шкірі, від літа - поля аромату.
П'янію, бавлюсь зайцем-світлом - червневим ніжним теплопадом.
Мелодія дзвінка струмочка милує вуха з-поза ранку.
Собаки бавляться в куточку, волошки виглядають з ганку.
Піду пройдусь квітковим полем. Подмухаю кульбабки білі.
І буду сяяти й радіти. Такі вони – хвилинки літа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506935
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.06.2014
автор: Марійка Гаманець