Стою сама, із зашморгом на шиї
З думок і вчинків, і своїх й чужих,
Чекаю дощ, що тугу мою змиє
Й благаю грому, щоб уже затих.
Стою сама, і тінь свою лелію,
Вона - то я, лиш, мабуть, без турбот.
Душа гримить, у серці вітер віє,
Я ж прошу демона стулити рот.
Кричить і плаче, мечеться душа,
Із болем відлітають всі надії,
Останні миті, я стою сама,
Чи не сама?.. та з зашморгом на шиї.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506910
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.06.2014
автор: Tweet tweet