Не знаю ні про смерть, ні про життя.
Куди людина дивиться востаннє?
Чим зайняті душа і голова
І чи готове тіло до прощання?
Думки про вічне, чай, газету - як? -
не відчувати холоду спиною.
Не знав і ти, що близько твій "маяк",
що з'єднував єство із головою...
Торкнутися до серця ще не встиг,
як кров завмерла - зимно-зимна сітка.
Ти тілом ліг, навіченьки застиг,
і дух по хаті більше вже не дихав.
Завмерла навіть тиша крижана.
А за вікном зелене, тепле літо.
Полинула в світи твоя душа,
лишивши наші тут одні зоріти.
Промінням був і став після життя,
куди дивився тату, ти востаннє?
Прошу лише тебе - прийди ще раз -
хоч в сні тебе обніму на прощання....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506775
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 23.06.2014
автор: тепла осінь