Пшеничне літо тихо уві сні
Снує світанки із квіток акацій.
Залиште мене, грози навісні,
Уривки березневих аплікацій.
Палюче сонце розпече асфальт,
Вітри віднесуть мою спраглу душу
Туди, де плаче неба гордий альт -
В степи безкраї, у природи мушлю.
Шумить трава. І тягнуться дроти –
Міста новітні підписались струмом –
І під акорди синьої води
Скрегочуть з вітром постмодерні думи.
Пухке колосся мчить до небокраю,
І пахне червнем – свіжістю й дощем,
Залишитися б тут – в колисці раю,
Й забути те, що у душі пече.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506661
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.06.2014
автор: E. Insomnia