Небо,небо,смужечки-хмаринки
Роздували сиві вітерці.
Сипались прозорії краплинки,
Схожі на звичайнії дощі.
Як ромашку смуток відривали,
Ось один,ось другий вже летить.
Паперовим кораблем пускали
В людські душі...Знов болить...Болить...
День сидів насуплений і голий,
Сукня шита нотами із снів.
Притягнувся вечір зовсім кволий.
Певно,людським болем захворів.
Ніч прийшла.Така ще молодиця.
На весіллі місяця була.
Шита чистим золотом спідниця,
Аж до моря довгая коса.
Я їй розчесала.І дві смужки
В коси тії довгії вплету.
Сині,жовті...Зірочки як дружки
На весіллі в місяця...Піду...
Стіл накритий...Тільки не танцюють...
Бо в Вкраїні плачуть за дітьми...
Це на небі біль Вкраїни чують...
І не хочуть бачити війни...
На землі так холодно...Дощами
Плачуть Янголяточка малі...
Місяць оженився.Та піснями
Не співали Янголи пісні...
Гімн Вкраїни...Аж не небі сумно.
Краплі-дощ на землю.Як роса...
Поступають владні нерозумно...
І не припиняється війна...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506586
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.06.2014
автор: Відочка Вансель