[b][i]Мисливська застільна[/i][/b]
Жив на світі, жив мисливець,
як годиться, був він лицар,
полювати він любив – він любив! –
Ненароком вепра вбив – вепра вбив…
[i]Приспів:[/i]
Ах-ах-ах, ах-ах-ах!
І була, була забава,
полетіла світом слава –
з’їхавсь всенький закордон,
щоби пити, пити, пити
український самогон!
Жив мисливець – славний лицар,
посміятись вмів над лихом,
як на зайця полював – полював!
люфу в небо направляв – напрвляв…
[i]Приспів.[/i]
Полював мисливець качку
і розв’язував задачку:
куди люфу наставляти – …ставляти!
Й порішив він не стріляти – стріляти…
[i]Приспів.[/i]
Жив мисливець, жив та й жив-жив
і природі він служив-…жив,
та й закінчилось все тим, все тим-тим,
що мисливець став святим, став святим…
[i]Приспів.[/i]
Створено у 2008 році
Опубліковано: "Гомін Підгір'я". Альманах, вип. VIII. Дрогобич: "Посвіт", 2009. - С. 133.
[i]Музика Євгена Заставного[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506564
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.06.2014
автор: Т. Василько