живи…

Без  далекоглядних  намірів  та  планів,  без  зайвих  мрій  та  ілюзій.  Вони  практично  із  самого  дитинства  живуть  сьогоднішнім,  а  як  тільки  стають  на  ноги  -  розуміють:  головне  -  вижити!  Усе  це  нагадує  жорстокі  закони  джунглів.  У  таких  ситуаціях  дуже  небезпечно  відчувати.  При  чому  не  важливо  що:  ненавить,  заздрість,  радість  чи  сум.  Бо  ті,  хто  наважуються,  потім  оговтуються  дуже  довго.  У  таких  ситуаціях  почуття  заводять  у  безвихідь.  Краще  не  задумуватися!

Восьмирічна  дівчинка  вкотре  завітала  у  чергову  маршрутку.  У  неї  стомлений  погляд  і  давно  уже  зношений  одяг.  Однак,  голос  надзвичайно  дзвінкий.  Мені  стало  дивно  -  звідки  у  цієї  маленької  та  худенької  дівчинки  такий  сильний  голос.  "Слава  Україні!"  -  вигукнула  вона  вкінці.  Після  чого  впевнено  пройшлася  із  мішечком  по  салоні  маршрутки.  Видно  -  ця    справа  для  неї  уже  звична.  Більшість  із  присутніх  не  проігнорували  -  віддали  найдрібніше.  А  для  неї  їхнє  "найдрібніше"  -  важливе,  оскільки  вийшла  вона    щасливою  та  усміхненою,помандрувала  далі  на  зустріч  фартуні...    

Через  декілька  хвилин  напрошується  зайти  у  маршрутку  її  подруга.  Шофер  відмовляє,  мовляв  -  пора  уже  йому  їхати  та  й  нещодавно  уже  "просили".  Дівчинка  обурилася  і  пішла  далі.  Сьогодні  просто  не  її  зірковий  день...    

Через  декілька  хвилин  повертається  назад,  а  наша  маршрутка  ще  досі  стоїть  непорушно.  І  як  на  зло,  на  зупинці  чекає  молода  мама  із  своєю  улюбленою  донечкою.  Донька  гарно  вдягнена,  доглянута,  під  пахою  стискає  величезну  ляльку.  

"Зірка",  якій  так  і  не  дали  заспівати,  пройшла  мимо  матусі  та  її  дочки  і  якось  "дивно"  глянула  на  цю  милу  дівчинку.  Її  матір  побачила  цей  озлоблений  погляд  і  пригорнула  дочку  ближче  до  себе.  

У  цієї  дівчинки  із  лялькою  є  все,  про  що,  напевно,  деякі  діти  навіть  не  дозволяють  собі  мріяти.  І  я  тільки  сьогодні,  після  того,  як  стала  свідком  от  такої  жортокої  контрастної  картини,  усвідомила  -  як  же  мені  повезло!  

Така  от  буденна  історія  життя  добряче  "стрясає".  Відводжу  погляд  у  салон,  а  на  передньому  сидінні  хтось  ручкою  акуратно  написав  великими  літерами:  "  ЖИВИ..."  Хм,  можливо,  це  і  є  відповідь  на  безліч  запитань!?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506559
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.06.2014
автор: Lili