За верховіттям лихоліття
Ти, подивись, яка краса
Сумлінно крилась під лахміттям,
Додолу впала лиш коса –
І я розплющив очі небу,
Вдихнув повітря легкий пар,
Відкинув непотрібне з себе –
Оголеним залишив дар.
Скотився обрій поза хмари,
А я вбирав їх до сих пір –
Нікому не потрібні чари
Уже давно забутих лір.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506555
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.06.2014
автор: Андрій Костюк