Вже ніколи ти не будеш братом,
Названим, тебе не назову,
Як злодюга в хату з автоматом
Вліз вночі в оселю ти мою.
Говорив:- Прийшов вас захищати
Від бандитів, різних "секторів".
Лиш мене забувся запитати
Допомогу ту чи я хотів.
Й загуло. Заголосила мати.
Кров по лікті на твоїх руках.
На моїй землі ревуть гармати.
Не забуду те тобі в віках.
Ти ж боїшся подивитись в очі,
Вуха, ніс, обличчя заховав,
В спину ніж встромляєш ти охоче,
Думаєш, що я про те не знав.
Назбирав по світі цілу зграю
Недолюдків, вбивць і палачів.
Почекай, тобі я пригадаю
Як ту нечисть ти в мій край привів.
Не назву ніколи тебе братом.
Діти й внуки,люди проклянуть,
Ні не братом, ти зробився катом
Порадію, як тебе уб'ють.
ID: 503947
Рубрика: Вірші, Воєнна лірика
дата надходження: 08.06.2014 13:59:58
© дата внесення змiн: 08.06.2014 19:03:46
автор: Віктор Гала
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506528
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.06.2014
автор: Віктор Гала