Не судіть строго, та й взагалі...
сьогодні знов не сплю, сьогодні знову плачу
нехай земля гріхи всі змиє, мене пробачить
що відступив назад, що кров тече по венах
а ви, а ви співаєте на своїх сценах
батько хоронить свого сина, страшна картина
йому ще вісімнадцять він ще мала дитина
він лиш виконував наказ і хай їх Бог пробачить
і кожна фраза що так багато зараз значить
зім'яті фотокартки, кусок свинця у грудях
і намагання розібратися у дивних людях
і по церквах молитви лиш повернись додому
фляга в руці, вода що знову змиє втому
листи додому я точно буду жити мамо
снаряд, ранок знову стелиться туманом
передова - могила, і куля б"є у груди
їм не потрібні наші душі і наші споруди
секунду був живий а зараз помираєш
і мертве тіло до себе тихо прогортаєш
лише одне прохання ну потерпи хоч трохи
тисячі мертвих герої своєї епохи
ти син війни і кожен день ти бачиш зради
бажання жити і повна ненависть до влади
і лиш одне бажання як хочу я додому
кінця не буде і сотні років вже по тому
правда у тому, надінеш хакі і вбивати
комусь потрібно було жити комусь воювати
в землю хрести, і на погони гіркі сльози
їм не потрібні ваші брехливі прогнози
біжу, іще одна і вже кінець настане
останній снайпер буде вбитий ну а сніг розтане
встане і щось промовить для усіх навколо
а він один, а він один навколо голо
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506465
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.06.2014
автор: Amastermas