Воркують мило голуби на підвіконні,
Вмиває котик на світанні очі сонні,
Ліниво позіхають заспані хмарини,
Туманом новий день спускається в долину…
Крадеться сонце тишком із-за гір високих,
Проміннячком цілує небо синьооке,
Собаки на прогулянку біжать до лісу,
Пташиний хор співає стоголосо пісню…
Ідилія ранкова , а в душі тривога,
В молитвах ми щодня звертаємось до Бога…
Чи дійсно буде перимир’я в Україні?
Чи більш ніхто на полі битви не загине?
А чи досягнуть між собою розуміння
Державні лідери Росії й України?
Чому б нам разом сонцю й квітам не радіти,
І, як раніше, в мирі й дружбі поряд жити?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506401
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.06.2014
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО