Багато віршів у моїй душі…
І купа теплоти у кожнім слові,
І навіть вірші різнокольорові,
Лягають рідні, але не чужі…
Молюся словом і прошу – прости…
Мене мій, Боже, за вірші паршиві,
Напевно не було у мене сили,
Щоб в час зростання і мені зрости…
В моєму серці родиться зерня
І Муза обніме мене за плечі,
Не буде в серці більше холоднечі,
Як слово моє стане, як броня.
А потім пісня виросте із слів,
Чудова пісня на чарівне слово
І зазвучить не просто, а казково,
Мов парус із червоних кораблів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506347
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.06.2014
автор: Віталій Назарук