нехай щодня повз блукають вдавані щастя
та мені вдається знати, що лише біль
не вміє прикидатися,
що тільки коли літо палає кров*ю,
ти, Сільвіє
вже лаштуєш репетицію зими.
стіна із мушль то ще не гарантія захисту,
то тільки накопичення зашкарублих рубців,
які ти виписуєш,
танцюючи нігтями ледь чутно.
завтра набридне свято воскресіння
і якір навчиться втікати від тебе
як навчився робити це Він.
сивина Лазаря озветься дитячим плачем,
що ж тоді?
мовчиш
і може у цьому сила твоя
бути
у Не...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506335
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.06.2014
автор: Biryuza