Якби Бог дав ожить Степану,
Він від ганьби б помер ще раз.
Бо й не було б того Майдану,
Коли б не Сланцевий Донбас.
Майдан - то лиш частина плану,
Кінцева ціль якого - газ.
І вже летить з-за океану
Катам – запроданцям наказ.
І р’яно кинулись зрадливці
Вбивать українських людей.
І їм позаздрили б ординці,
Вони б жахнулись від смертей.
Для сильних світу всі ви - блазні.
Ох, льоні, віті, й ти, Петро,
Які ж ви всі слизькі, продажні,
Гниле у кожного нутро.
Ви чверть століття «будували»,
Тепер скажіть же людям - Що???!!!
Ви Україну продавали!
Бо більш не здатні Ні На Що!
Коли ж розпродали радянське,
Донецькі землі продали!
Завдання вам заокеанське:
Щоб люди мертвими були.
Такий сценарій корпорацій
І суть його страшна й проста:
Щоб не платити компенсацій,
Вмертвить – З НАСЕЛЕННЯМ – міста!
Якби дав Бог ожить Степану,
Продажні шкури здер би з вас!
Та Мрійник спить. Все йде по плану:
Майдан – Війна - Донбас і газ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506329
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.06.2014
автор: Івашина В.І. 2