Подаруй мені сонце… але просто так… нізащо.
Просто так через те, що ти бачиш у моїх очах,
Як тебе огортає моє всеосяжне тепло.
Та моя от душа, ніби зранений зболений птах…
Подаруй мені місяць, але так аби зорі при нім.
Подаруй мені сяйво його - незабутньо й надовго.
Аби небо вночі стало теж аж таким голубим,
Ніби ночі і дні сперечаються й любляться довго.
Подаруй мені щастя, але так, щоби діти і дім,
Щоби сонце і місяці, і зорі навіки на двох.
Подаруй мені спокій і тишу, й турботу у нім…
Подаруй навесні мені в'язку конвалій й бузок…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506167
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.06.2014
автор: Троянда Пустелі