Карл І був нігілістом,
Бачили б ви його погляд,,
Він так вже дивився у душу,
Що плакали всі немовлята.
Карл І був чистоплотним,
Найбільш прагматичним між Карлів,
Коли він лягав до постелі,
То зорі ховались за хмари.
Карл І був незвичайним,
Кохався увесь в авангарді
І люди звжди дивувались
Перфоменсам в стилі кубізму.
Карл І був непохитиним,
Виликим і грізним у гніві,
Як небо розносило громом,
Він бачив в нім свій абсолют.
Карл І заварював каву,
А справи лишав до обіду,
Водою він просто з-під крану
Гріхи відпускав у невинних.
Карл І був нездоланним,
І мав ще дітей нечисленно,
Він в кожнім наступнім бастарді
Повторював знову себе.
Карл І не знав, втім, абетки,
Та слуги читали для нього,
За кожне неправильне слово
На суці вивішував трьох.
Карл І був же й останній,
Бо по ньому таких не бувало,
Зробив він помилку єдину -
Не Карлів залишивши тут.
19.06.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506165
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.06.2014
автор: M.E.(nachtigall)