Важкі стояли вчора хмари,
Немов до зливи.
У себе сталі набирали
І болем нили.
Від них я погляд відвертала –
Так очі тисли.
Десь жах упхався, відчувала.
Душа обвисла.
Жура у хмарах не даремно
Докупи збилась.
На сході краю кров у землю
Борця пролилась.
І плаче серце, небо плаче,
Полин вбирає.
Був чоловік, душа козача.
Тепер немає.
Течуть невпинно в мами сльози –
Велика згуба.
Нас рятував він від загрози.
Ми не забудем!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506146
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.06.2014
автор: Крилата (Любов Пікас)