***
Ну хоч би краплю мати прагматизму!
Лиш в мріях та ілюзіях потреба...
без них я мов вивітрююсь із себе
до примітивності простого механізму...
***
Чому так легко я людей прощаю?
Покопирсавшись в кривдах пару днів,
перестраждавши серцем – відпускаю
розчарування, біль чи тихий гнів.
Вертаюсь в себе, ніби воскресаю,
звільнившись від липких обра́зних пут...
Прошу прощення кривдникам... Прощаю,
віддаючи усе на Божий Суд.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506041
Рубрика: Поетична мініатюра
дата надходження 19.06.2014
автор: Світлана Моренець