Кістляві руки тягнуться звідкіль?
Сухі, холодні, роздирають землю
і загортають все людське у цвіль,
яка росте у сірих душах. Темно.
Занадто тихо, тільки хрускіт слів,
що в голові ламаються думками.
Боюсь реальності і власних снів,
що загубилися роками-днями.
Кістляві руки... Забирають всіх
і не питають яка в кого віра,
малий чи надто вже великий гріх
їм це байдуже - грає смерті ліра.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506020
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.06.2014
автор: Ксенія Фуштор