Не плач,не плач,вже небо витирає
Сльозинки-роси,що дощами впали.
Бо втрат таких Вкраїна досягає,
Що Янголятка смуток розібрали
Собі в торбинки.Вифарбують в щастя.
Або в дощатка.Це маленькі краплі.
Дитяткам сни про Янголів насняться.
А потім перевтіляться в спектаклі
Про Україну.Де війни не буде...
Де матері не будуть сльози лити...
Дощатка-краплі будуть як приблуди
Малесеньким хмаринкам ніжки мити...
Не плач...Не плач...Я спатиму з тобою,
Коли фашисти будуть наступати...
Закінчиться все швидко...І весною
Ми будемо жахіття забувати...
Можливо...Так...Ідіть...Це моє небо...
Моя земля...Мої краплини-роси...
Скажіть мені:ну що від нас вам треба?
Чому ви тут?Чому?Чому і досі?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505969
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.06.2014
автор: Відочка Вансель