Ти зігрій мене,коханий,
Оксамитовим дотиком слів.
Мені сон наснився поганий,
Ніби ти моє серце розбив.
Охопив мене розпач безжальний,
Що втрачаю тебе назавжди.
Твої очі і голос криштальний –
Мій щоденний ковток води.
Ти мов грунт, а я твоє коріння,
Що росте в благодатній землі.
Я твоє неземне створіння,
Твій струмок, що блищить на склі.
Нехай промінь твоїх долонь
Мені завжди дарує світло.
І навік у твоєму полоні,
Ніби квітка, я знов розквітну.
Баклан К.Ю. 5.11.2013 ©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505951
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.06.2014
автор: Аксінія