Промені сонця крізь неба блакить
Ніжно зігріли своїми обіймами
Золото поля,що сяйвом горить,
Та й гомонить з вітрами грайливими.
Мова твоя, немов пісня лунає,
В ній милосердя та барви життя.
Є в ній душа мого рідного краю,
Щирих емоцій та мрій розмаїття.
Україна – то моя Земля,
Що дарує натхнення та волю.
Навіть кожна травинка своя,
Та, що живить паростки долі.
А тому,хто цю землю схоче
Перетворити на руїни,
Ми помстимося всі охоче
Та відродимо свої Афіни.
Ми єдині,бо ми неподільні,
Мов озера,поля і лани.
Наші душі завзяті та вільні,
Не підкоряться іншим вони.
То ж єднаймося, браття та сестри,
Та заради добра й любові
Подолаєм негоди версти,
Не допустим пролитої крові.
Най зеленими будуть смереки,
Чорнобривці радіють сонцю.
Свої гнізда зів`ють лелеки,
А горобчики б`ють по віконцю.
Баклан К.Ю. 17.06.2014©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505950
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 18.06.2014
автор: Аксінія