У вічності немає переможців ,
І переможених не має теж.
Ні бідолах ,а ні вельмож заможних,
Ні слугам ,ні царям не має меж.
У вічності нема високих замків,
І огорожі на пульту немає.
Несем до Бога лиш душі уламки,
А що у ній, усіх Господь спитає.
У вічності відходить біль від тіла,
І клопоти земні не долітають,
Та щоб душа всю вічність не горіла,
Земні гріхи від тіла відкидають .
У вічності ми як піщинки в морі,
І знаменитість наша не вагома.
Усіх Господь рівняє в щасті й горі,
І воля нам вже буде не знайома.
Тож поки нею на землі керуєм ,
Віддаймо волю під опіку Богу,
Тоді Господь нам вічність подарує,
Без болю ,без страждань і без тривоги.
17.06.2014р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505804
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.06.2014
автор: леся квіт