Стану для тебе
і журбою, і смутком, і біллю.
Я понесу,
віднесу тебе у те море,
синє і пінне.
Я покину,
залишу тебе у тій бездонній ночі,
щоб ти відчула, як бува життя жорстоке.
Не зупинюсь, не зроблю кроку вгору,
Не подивлюсь , що поранила душу твою, і до цього хвору,
Не озирнусь , щоб подивитись чи жива ти чи слабка -
Помреш, згниєш як скотина у полі,
Зсохнешся як трава.
Ти можеш ревіти,
Ти можеш не любити це життя
І просто рано вставати і розуміти,
Що краю вже давно нема.
Просто йти,
йти кудись,
не розуміючи куди,
бо так було сьогодні,
Бо так було завжди.
Ступати крок за кроком
Невпевнено, не зріло
І нехтувати тим,
що це для тебе не потрібно,
Це для тебе зовсім не важливо.
Це не твоє життя,
Ти не живеш так, як ти бажаєш
Ти живеш так,
як тобі сказав він чи сказала вона.
Для чого чи для кого ти руйнуєш ці шляхи,
Руйнуєш мрії і бажання,
Руйнуєш те, чим жила тоді ?
Для чого ти примушуєш себе страждати,
Примушуєш жалкувати,
Примушуєш мовчати ?
Для чого ти примушуєш себе жити так, як хочуть всі ?
Зніми кайдани,
Вдихни життя -
Як не сьогодні,
То коли прийде от ця пора ?
Коли прийде пора «пожити» ?
Пора «реально дихати» і пора «любити».. ?
Одягати маску радості і плентатись у світі цьому, як по полі -
Бути прикутою до законів,
Бути прикутою до неволі.
Посміхатися собі,
щоб не впасти лицем до рідної землі.
Посміхатися йому,
Не розуміючи чому.
І людям,
щоб не раділи передчасно ,
не раділи тому, як страдаєш ти прекрасно.
Стеоретипи, закони і забобони - аж тошнить -
ніколи не звільнишся від цього,
якщо не почнеш прислуховуватись до себе
до того, що ти хочеш зараз і в цю мить.
Почати жити,
відкинути брехню,
людей, які жахливі
які несуть із собою цю тьму.
Необов*язково усмішка не все обличчя доводить,
що людина не бреше васм у вічі
І не доводить, що бажає вам добра.
Людина - вона багатогранна,
Вона як монета золота:
Виблискує, але не завжди дорога.
Чарує, зачаровує і вабить
Яскравістю усе заполонить
Але
Коли приходить час платити,
Коли приходить час показати справжю свою цінність -
Натомість маємо кусок заліза :
Ніякого всередині,
Твердого , що аж серце ріже.
Нас вабить тіло , одяг, зачіска хітова,
Туфлі на підборах чи сумка від Луі Вітона.
Нас чарують більше ноги і руки,
Ніж слова і словосполучення,
Ніж мелодії та звуки.
Нас єднає секс
І жага до насолоди
Ніж спільні інтереси чи розмови на природі.
Ми люди нової епохи ,
Де зовнішність і одяг – це фундамент для розквіту,
для створення себе серед народу.
Не так важливо, яка душа твоя:
Чи ти людина добра
Чи може сколота ще от та.
Важливо тільки те, якого кольору машина,
Марка, ціна,
де живеш ти
і чи дорога твоя хатина.
Нові бажання.
Нові перспективи
Ми можемо переступити через друга,
Ми можемо зрадити людину,
Ми можемо забути про все життя,
Про всіх і кожного,
якщо ціна за це закінчуватиметься на нулі так два.
Забули,
що є щось більше, ніж прикраси
є більше, ніж шикарні туфлі
чи сорочки з праги.
Забули,
що дійсно дороге - це усмішка рідної людини,
це здоров*я, яке не купиш ні на базарі, ні у магазині,
це життя, коли усі з тобою.
а не за тисячі кілометрів,
посеред чужого натовпу і чужого горя.
Наше життя.
Ми ступаємо на вірну чи не вірну дорогу,
Ми повертаємо туди, куди хочемо іти
І пам*ятаємо тих, кого не хочемо забути.
Ми обираємо спосіб нашого життя,
Ми обираємо шляхи -
Шляхи тернисті
Чи шляхи легкі.
Ми обираємо як жити -
Кого кохати,
А кого просто не терпіти
Ми обираємо
Кого закреслити назавжди,
А кому дати шанс
Шанс виправити те, що зіпсував він так незграбно..
Ми обираємо людей -
Люде навкого
і цей вибір не є примусовим :
Ніхто не змушує спілкуватися із тими,
хто у душі погані
А зовні – дуже милі.
Якщо тобі зараз на душі погано
Якщо не розумієш, чого болить і як залікувати рани
Подумай,
Хто твоє життя ?
з ким розмовляєш?
З ким витрачаєш хвилині дорогі?
Кому довіряєш себе і свої душевні тривоги,
Свої таємниці важкі ?
Чи варта та людина, щоб з нею розмовляти ?
Чи впевнений ти в тому, що можеш їй ти довіряти ..?
ми віримо усім,
ми одягаємо рожеві окуляри,
а потім плачемо і думаємо,
чого ж нас таке спідкало
Довіряємо.
Віримо усьому.
Але можливо
краще
залишитись одному .. ?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505588
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.06.2014
автор: taniyaa