моя дорога надміру худенька дівчинко,
із тонкими зап'ястями й очима - зеленим космосом
хто ж тобі винуватий, що досі твій світ не вивчили
хто ж тобі незабутній, що досі непросто все?
ти десь тінню по стінах ковзаєш, люба дівчинко,
рвучи навпіл холодну тишу тремтячим голосом
хто тобі голослівний? хто обіцянок не стримував?
хто тебе з твого світу насильно за руку висмикнув?
хто жорстокою карою навіки тебе помилував?
була піснею - стала захриплим нечутним вигуком
моя дівчинко, ти його сильно любила, напевно?
він тебе проміняв? забув? залишив самотню?
ти не матимеш, дівчинко, дюжину їх чи сотню
це реакція, дівчинко, реакція незворотня
все, що маєш тепер - докурити й піти непевно.
© bellami
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505433
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.06.2014
автор: bellami