Ти втомився? присядь.
Я чекала... ти знав?
Лягли квіти у гладь,
їх мій сум вишивав.
Не дивись, що сльоза
мимоволі до рук,
то ранкова роса.
А ти чув тихий стук
у вечірнє вікно?
Ти гадав, що гроза -
дощу мокре сукно
по віконні сповза?
Але то була я,
прилітала вві сні -
вірна птаха твоя
мила крила в грозі.
Я просилась "впусти"
та мене ти не чув.
Може, серцем остив,
або й зовсім забув...
Ти втомився? Пробач,
поспішаю. Не знав?
В тебе інший читач.
Ти мене прочитав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505405
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.06.2014
автор: Ксенія Фуштор