Ясноока і пишноволоса,
А душею, ніби теплий день,
Увійшла ти у життєву осінь
І внесла мелодії пісень.
Ще не заснувала павутина
Зморшками високого чола.
Як часу «відродження» картина,
Ти у «літо бабине» була.
Сяяли, неначе зорі світлі,
Ніжні очі, сіро-голубі.
Почуття, негадано розквітлі,
Невимовно личили тобі!
Може, не була така щаслива
І у юний весняний розмай...
Жінко, ти - п’янке, осіннє диво,
Посмішкою долю зігрівай!
Бо від тебе відвести не в змозі
Погляди захоплені усі.
Зимонько, затримайся в дорозі.
Дай ще їй пожити у красі!
2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505377
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.06.2014
автор: Ніла Волкова