У кімнаті образ місяця на стелі,
Не знаходять собі місця кам'яні сліди.
Сльози неба як в святій купелі.
Ти лікуєш витоки біди.
Зупиняєш думкою мовчання,
У безодні чути тишу навкруги,
Віру не розгніває прощання
Глибина - це висота душі.
Із нічного світла з’явиться натхненність,
І за руку тебе соромно візьме
І до тих хто з голоду нікчемний
Подарує мить і в ній тебе.
Ти з землі натхнена вийшла з неба
І засяяла Венера від руки Творця
Час не діє на усе, що треба.
Не тікай, від себе не втечеш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504963
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.06.2014
автор: Максим Жембровський