Вічність тече по венах, розідае із середини. Ампутуе треновану байдужість... Серця стають вже за звичкою рудиментами, в сфері почуттів.
Відпустити тебе надто тяжко, загортаю у спогади і ховаю глибше. Переболить..
Вічність стае отрутою під діею каталізатора самотності. Промовчати... Так буде правильно...
Пронизить і тебе....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504956
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.06.2014
автор: Марамі