ШЕЛЕСТИТЬ ДОЩ.

ШЕЛЕСТИТЬ      ДОЩ.

Відходить  ніч.  За  шибками  вікна,  все  більше  й  більше,  наливається  світлом  важка  передранкова  заволока.  До  слуху  входить  одноманітний,  чимось  нагадуючи  шелест  листя  дерева,  звук.  Глянув  у  садок:  вітру  немає,  яблуні  з  набубнявілими  бруньками  тихо  стоять,  ніби  ще  занурені  в  солодкі  сни.  По  склу,  донизу,  сповзають  важкі  краплини.  Об  підвіконну  бляху,  ніби  в  барабан,  вибиває  веселу  ранкову  дріб,  перший  квітневий  дощ.  Перша  думка  була  про  тебе.  Дякую  Богу,  що  ти  є  у  моєму  житті!    Лише  одна  згадка  про  тебе  піднімає  в  глибині  мого  єства  таку  хвилю  ніжності,  такий  шал  вдячності  тобі,  що  аж  не  можу  стримати  сльози,  які  чомусь  виступають  на  очах.
Як  би  я  хотів  привітати  тебе  з  початком  нової  днини!  Як  би  прагнув,    видобути  з  найпотаємніших  глибин  своєї    схвильованої  душі    такі    слова,  від  яких  ти  піднялася  б,  -  як  на  крилах!  –  аби  летіти  у  життя  щасливою.
Не  можу  зробити  цього.  Тебе  немає  поряд.  Нас  розділяє  не  лише  оцей  веселий,  ранковий  дощ.  Нас  розділяє  доля.  Чомусь  така  невблаганна,  така  жорстока.
Та,  всупереч  неласкавій  долі,  все  ж  вірю:  Милосердний  Господь  ще  дасть  нам,  бодай  хоч    маленькі  миттєвості  для  побачення.  При  нашій  зустрічі,  як  завжди,  буду  невідривно  дивитися  у  твої  милі,  такі  дорогі  для  моєї  душі,  карі  очі.  Буду  вбирати,  -  у  своє  зболене,  пошматоване  безкінечними  розлуками  серце,  -  найдрібніші  рисочки  твого  обличчя,  щоб  і  надалі  дихати  тобою  і  жити!
Молюсь  щодня  за  тебе.  Молюсь  за  твоїх  дітей,  за  їхню  щасливу  долю,  за  долю  нашої  спаплюженої  України.  Молюсь  тому,  що  не  маю  нікого  і  нічого  дорожчого  в  останніх  роках  свого  життя!    Так,  -  незабутня  ластівко  моєї  пізньої  весни,  -  у  моєму  серці    -  тільки  ти  і  Україна!
І  знову,  після  нашої  невеличкої  зустрічі,  потягнуться  довгі  –  нескінченні  години  чергової  розлуки;  і  знову  буду  думати  про  тебе,  чекати  тебе!  І  буде,  як  і  зараз,  стукотіти  у  шибку  квітневий  дощ,  і  буде  на  серці  шелестіти  тиха  мелодія  любові.
Шелестить  дощ  про  те,  про  що  не  завжди  висловиш  мовою.
Шелестить  дощ…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504939
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.06.2014
автор: dovgiy