Стоїть самотньо спорожніла хата,
колись у ній ми з татом, мамою жили,
сьогодні там гніздиться біла птаха,
з її крила мої враз думи ожили.
[i] Приспів:[/i]
[i]Мамо, тату! Мамо, тату!
Ви уже у синій далині,
хатина ваша білим птахом
мені вклоняється до ніг.
Мамо, тату! Мамо, тату!
не призабулись Ви мені.[/i]
Моє авто знайомими шляхами,
які в дитинстві я у кирзі протоптав,
серед вертепів змерзлими полями,
все ожило – я все сьогодні пригадав.
[i]Приспів.[/i]
Нема снаги в душі – немає втоми,
життя за літо – спогад мигом до весни,
на розум біль і отче світло дому –
в краї чужі й мої роз’їхались сини.
[i]Приспів.[/i]
Опубліковано: "Клавішами весен". Львів: "Ініціатива", 2008. 56 с. – С. 22 – 23.
[i]Музика Євгена Заставного[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504810
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.06.2014
автор: Т. Василько