Вона помирала. Вуста холодніі. Та все ж усміхнулася знову мені.
А я щебетала біля безодні, вдивлялась у очі ніжно-сумні:
"Ви знаєте, він розумний, красивий, найкращий у світі, він просто такий..."
Я марила і сподівалась на диво.
Вона лиш сказала: "Він просто дурний!"
Літа промайнули і я зрозуміла, раніше цього, на жаль, не збагнеш,
Вона мені, мабуть, сказати хотіла: "Безумство вбивати кохання своє!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504695
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.06.2014
автор: svitoch