Відцвітає в полі сонях -
літа наче вже й нема...
Марно править крила сокіл –
всі потуги надарма.
Не гасати йому в небі,
не пасти йму вже жар-птиць,
літо впало в синю невідь,
там вляглося горілиць.
Тільки думка, тільки мрія,
не покинуть нас в біді. –
із роками по мудріють
волосинки в бороді.
Нам дорожчі стануть руки,
що обнімуть в забутті,
а блакитний день розлуки,
тільки зблизить у житті.
Відцвітає в полі сонях,
й літа наче вже й нема. –
Почекаймо, щоб за осінь,
А там глядь – й мине зима.
Створено 20. 08. 2005 року, м. Львів
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504581
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.06.2014
автор: Т. Василько