Небес замріяні зорі освітлять там моє обличчя.
Думки вже неначе прозорі ввібрали усю гір величчя.
Я вперше відчую й побачу ту гордість й могутність Карпат.
Від щастя я тихо заплачу...не вистачить навіть цитат.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504560
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.06.2014
автор: Юлія Антоняк