Провина

Свою  байдужість  тихо  заберіть
Та  подаруйте  ви  її  комусь  другому,
Мені  ж  мою  провину  поверніть,
Яка  постійно  служить  між  кісток  лихому.

Яка  постійно  стелиться  в  думках,
В  очах  невинних  осуд  викликає,
Без  перепонів  ходить  по  моїх  стежках
Та  всяк  акценти  долі  розставляє.

І  корчиться  вона,  і  забирає  час,
Неначе  іншого  для  неї  не  існує
Мені  ж  воно  болить,  як  жалом  по  рукам,
Схвильованність  душі  нікого  не  хвилює.

О  браво  тобі,  з  честю  відісплюсь!
Хоча  б  і  нічку  поживу  в  спокої,
А  потім  знов  на  "суд  земний"  зберусь!
А  може  і  на  свій  чекатиму  в  полоні.

Свою  байдужість  тихо  заберіть,
Хай  проситься  до  рук  комусь  чужому,
Мені  ж  мою  провину  залишіть,
Вона  потрібна  лиш  мені  одному...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504526
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.06.2014
автор: Митич@