В неї усміх, і очі світяться,
Наче сяєвом від ікон.
Випадково ми в парку стрілися,
Захопив слів її полон...
В чоловіка свого закохана,
Свято - все, що єднає з ним.
Від постави його, до профілю -
Не змінився для неї він...
Не біда, що зморшки-промінчики
У куточках очей лягли!
Перед Богом із ним повінчана,
Тим коханням, що від землі,
Від води, та від неба Ясного,
Від плодючості, від зелА.
У любові своїй - прекрасною,
Як Мадонна, вона була!
Я всміхалася, зачарована,
Не наважуючись піти,
До глибин душі розхвильована...
Будь же, ЖІНКО, щаслива ти!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504507
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.06.2014
автор: Ірина Лівобережна