Росія! Так можеш тільки ти.
Казати – «це не я», сама ж усе гребти.
Лиш ти, коли щось хочеш дарувати,
Не попередити, і потім це забрати.
Твоє лиш пузо скоро надірветься,
Бо про теб́е – коли воно нажереться?
Ти як сольпуга – їм, що бачу,
І кров’ю ще зап’ю в придачу.
Вигадує про ворогів усяке різне,
І твій народ не знає в кайданах залізних,
Хто брата любить – любить все життя,
А не вбиває й просить каяття.
Настільки вчили і цькували,
Що аж в Донбасі говорити стали –
Що «Русский Крым, а Киев – и подавно,
Его захватим – будет просто славно».
Ну добре, хай вже і Донецьк триклятий
Ішов собі б як кіт той пелехатий –
Так ні, ще Київ подавай!
Та знаєш що, Росія, йди гуляй!
Бо тільки ти, і ти єдина
Плюєш на честь, бо як скотина,
Народи по захопленні жуєш,
Та якщо наш колись візьмеш –
Тобі не жити, слухай це уважно:
«Асталависта, это было важно!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504404
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 10.06.2014
автор: Сашко