Народившись, я помру.
Я відійду у світ батьків.
Когось з собою, може, заберу.
І на останок пару слів:
Я не прощаюся із вами.
Помер із вірою в безсмертя,
Хоч тіло здолане роками,
Душа вже й не така обдерта.
Десь люди вірять в другий шанс.
Я просто знаю - він настане.
Те, що віддав - це був аванс.
Троянда в серці не зів'яне.
Померши, знову народився,
Почав удруге жити грішно.
Мабуть, Він в людях помилився,
Для нас це просто смішно.
І користуємось його добром,
Вертаємося знову й знову,
І знову ми влаштуємо погром,
І знов почну я цю розмову,
І знову, народившись, я помру,
І все по колу цілий вік.
Нема в людей ціни добру.
І я від правди знову втік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504322
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.06.2014
автор: Андрій Гуцько