Шовковичиться ранок. Чай на двох
Розіп'ємо під сонячним каскадом.
Янтарні зорі в трави,мов горох,
З гілок нічних розсипались за садом.
Меліси холод тулиться до скронь,
Повітря пряним соком налилося.
А ти,зігнавши сни із підвіконь,
Знов зацілуєш звивисте волосся.
Вустами ніжно плечі обпечеш
І зазирнеш у вічі волошкові.
То янголи з блакитно-білих веж
Крильми прядуть тенета із любові.
Впаде сльоза гаряча з моїх вій,
Усе збулося,що просила в неба...
В долонях тане щастя заметіль.
Ти поряд. Мій. А більшого й не треба!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504242
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.06.2014
автор: Ірина Кохан