На підлеглих не зважав,
Гордо дзьоба задирав,
Вверх летів, тоді униз,
Ось такий в нього круїз.
Летів в небо знав ціну,
Згубив долю не одну,
Не зважав на біль і сльози,
Чи то сонце, чи морози.
Йшов вперед по головах,
Не змигнулось – й по кістках,
Ось такий він молодець,
Та усьому є кінець.
Обпалило сонце крила,
Розкіш тіло загубила,
А душа в пекло летить,
Вся від відчаю тремтить.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/734-gordist.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504216
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.06.2014
автор: Антоніна Грицаюк