Чому би нам, людям, у мирі не жити,
Нектару правдивого з неба не пити
І сонця потік не вбирати у груди,
Не мити серця від злоб́и і облуди?
Та ж небо для всіх нас одне голубіє.
І пташка для всіх спів свій радісний сіє.
Земля плід дає - прикладай лиш уміння.
Чому ж ллється кров? Де любові коріння?
Так легко усе зруйнувать, розірвати.
А скільки ж то праці, щоби збудувати?
Давайте разом по цеглині цеглину
Покл́адем. Збудуєм нову Україну!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504114
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.06.2014
автор: Крилата (Любов Пікас)