Оці росіяни нахабні і хтиві.
Кичаться собою, бо дуже блудливі.
І блуд в них завжди є на першому місці:
хизуються так, як та жінка в намисті:
"Намистечко гарне, а я в нім красива,
розумна, струнка, досконала, грайлива..."
В Росії міркують, що самодостатні,
а слово сказати без мата не ладні.
Чому отаке з цим народом ведеться,
і навіть поляк з росіян вже сміється?
Я думаю, брате, їм треба навчатись,
російською мовою всім спілкуватись.
Такою, що Пушкін з Толстим говорили
і Фєт з Достоєвським доладно творили.
Невже Гумільова вони не читали
і Маяковського зовсім не знали?
Бажаю я всім росіянам учитись,
бо легше без мата договоритись.
А мат - не намисто, і не прикрашає.
Проте з росіянами всяке буває.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504100
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.06.2014
автор: Максименко Л.