Стануть гойдати нас хмари, і палатимуть трави.
На безкінечній землі.
Рівні й криві паралелі досить дивитися в стелю
Там не знайти ту весну.
Звідки втікають хвилини, та не спинити мотиви,
А чи можна залишитись тут.
Впадуть без духу сили, насильно не будуть милі.
На безкінечній землі.
Вагони живих і мертвих, за ніч сторінки затерті.
Розум виходь на дуель.
Будуть стріляти у небо, скільки нам правди ще треба.
Щоб довіряти на слух.
Стоять і чекають вірно, без віри буденні прірви.
Ведуть з чудесами війну.
Серце тліє від спеки, змилуйтеся наші предки,
Й слово заповніть слізьми.
Хмари пливуть у пустелі, тіні свої залишають,
На безкінечній землі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504053
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.06.2014
автор: Максим Жембровський