Любуюся, яка стоїть краса,
У ранню весну, чи гаряче літо,
Я не встигаю небо розглядіти,
Бо хмарки покривають небеса.
Дощі ідуть, цвіте у полі льон,
Стоїть краса поліська, незрадлива
І ягоди ожини дивне – диво,
Зовуть людей до лісу на поклон…
Поміж беріз, в болотистій тиші,
Коли один, лише трава роситься,
Мені часами думається – сниться,
Та, ні! Це радість у моїй душі.
Зелений ліс, поля, озерна синь,
Цілую жменю темної ожини,
Й немає казки більше в Україні,
Як моя люба, чарівна Волинь!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504034
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.06.2014
автор: Віталій Назарук