Ексцеси на ранок забуті і всоте відбуті,
власне тобою, не ховайся вже ти в небуття!
Не завжди спокійно, де бурі затихлі й нечутні,
і завше так тепло, де поруч є твоя рука.
Всі обриси твої розвінчують нам порожнечу
і вірою тихо будують нову вертикаль,
скільки б не було зашито вже наших "до речі",
і скільки б не падав залитий словами скрижаль.
Я нову епоху змалюю з прожитих романів,
завербую наш час: він надто звабливий герой.
Ми збудимо вирій, як збудили сотні вулканів
залиш мене в себе, я житиму з твоїх долонь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503874
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.06.2014
автор: kore