[b][color="#4018c4"]Він десь воює аж на східному кордоні,
Вона лежить в будинку для пологів,
Давно цим двом майбутня сниться доня,
Вони її чекали дуже довго.
Він їй листи палкі щоночі пише,
Коли є час, він дуже часто дзвонить.
Їй боляче і крик зриває тишу
Наблизилось – сама собі говорить..
Вона сумує :він не з нею поруч,
Бо зараз він на східному… в окопі…
І кожен з них чекає Бога поміч,
Думки і почуття, як у окропі.
Вона стискає побіліли губи
Шепоче до майбутньої дитини:
«Він вернеться до нас з тобою, люба,
Він обіцяв, що виживе, не згине!»
А він тримає міцно автомата,
Тут йде війна, а він так хоче жити
Почути перше слово доні :тато,
Її на шиї наче кінь возити.
Але війна ще сіє, сіє морок,
І жорна смерті жертв нових чекають…
Він у окопі, і йому за сорок,
У снах один до одного літають…[/color]
[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503873
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 08.06.2014
автор: Людмила Васильєва (Лєгостаєва)